Кіра народилася в Білгороді, але живе в Харкові вже 33 роки. Процедуру отримання українського громадянства почала в 2014 році. Вже тоді вона активно займалася волонтерством, шила українські прапори, 
друкувала листівки для військових, допомогала біженцям з Донбасу. Одна з фотографій, яку Кіра зробила на «Станції Харків», потрапила на виставку в Нью-Йорку. 
За допомогою її фотографій та розказаних нею історій про людей, що втекли від війни, її німецьким друзям вдалося організувати збір речей та грошей у місті Ессен та передати до Харкова предметів першої необхідності більш ніж на 20 тисяч євро. 
Онука Кіри за 10 місяців війни передала на потреби військових понад 150 тис грн. Я додаю відеосюжет про Емілію. Подивіться!!! Вона та її мама роблять браслетики, а виручені кошті йдуть на ЗСУ.
З 2013 по 2019 рік Кіра була директором благодійного фонду розвитку кардіології та кардіохірургії.
Їм вдалося залучити понад 6 млн грн коштів. На ці гроші куплялися витратні матеріали для проведення операцій на серці дітям. Також було повністю відремонтовано та обладнано відділення Інституту загальної та невідкладної хірургії у Харкові для проведення малоінвазивних операцій на серці дітям та дорослим.
Я пишу це і розумію, що насправді, щоб мати українське громадянство, всі ці досягнення не потрібні. Достатньо просто мати законні підстави!!! І вони в Кіри є! Але мені хочеться, щоб ви зрозуміли, які ці люди, що, претендуючи на синій паспорт, проходять стільки перешкод!
Вирішити змінити громадянство – це, мабуть, одна сота того, що потрібно зробити для отримання паспорта. Коли рішення було прийнято, Кірі прийшлося виправляти помилку в свідоцтві про шлюб, потім (цілий рік!!!) Потім – пандемія. Далі – суд, де потрібно було довести, що на момент 24 серпня 1991 Кіра жила в Харкові. У результаті документи на вихід з росгромадянства Кіра подала в 2021 році. Вони мають розглядатися 6 місяців, тому 24 лютого 2022 ще не завершився термін розгляду, а росконсульство закрилось. 
У цей день вже бомбили Харків. Сім’я виїхала з міста. Те, що залишилося від їхнього будинка – на фото…
Коли Кіра намагалася отримати український паспорт за декларацією, їй відмовили. Вона змушена була судитися.
Це дуже непростий і важкий шлях, він коштував і нервів, і грошей… Думаю, не варто пояснювати, що таке судовий процес, та й ще під час війни. Наразі суд виграний, Кіра отримала довгоочікуваний паспорт! Але слід пам’ятати, що не у всіх є можливість звернутися до суду, а є й ті, хто виграв суд, але ДМС відмовляється виконувати судове рішення (про це – історія Поліни). І насправді абсурдом виглядає те, що люди змушені судитися за право, яке прописано в законі і може бути виконано без судів.
