Батьки Альони познайомились в Україні. Мама виросла в Жовтих Водах, а тато приїхав з Баку. Його пращури – теж українці, з Вінницької області. Потім тата направили працювати в росію, і молодята переїхали.
Донька народилася в них у 1994 році, мама навіть поїхала народжувати в Жовті Води. Незважаючи на те, що Альона жила з батьками в росії, дівчина росла с чітким усвідомленням, що вона українка, бо сім’я дуже часто подорожувала Україною: Жовті Води, Дніпро, Євпаторія…
У 2014 році Альона вирішила знайти друга по листуванню, людину, якій могла б писати паперові листи. У 21 столітті шукати друга для написання паперових листів у соцмережах… Романтика, правда? І отак відразу знайти не просто друга, а майбутнього чоловіка… Та ще й з… України!
Стосунки на відстані – нелегке випробування. Але коли вони підкріплюються побаченнями та подорожами Україною – це захоплює. Альона приїжджала в Україну, побачила Київ, Львів, і закохалася вже вдруге – в країну свого походження. У 2018 році дівчина переїхала до нареченого, одночасно повернувшись до батьківщини.
Дівчина оформила громадянство України і для отримання тимчасового посвідчення навіть найняла юриста, бо боялася зробити неправильні кроки. Але юрист направив її на неправильний шлях. Він запевнив, що вона зможе вийти з громадянства декларативно, але його обіцянка не виправдалась. Альона не встигла вийти, термін дії ТПГУ закінчився.
Дівчина дочекалася видання довідки про скасування громадянства, подала на нього повторно та отримала ТПГУ в травні 2021 – через місяць після офіційної дати видачі документа, тому що в ДМС переконували, що посвідчення ще не готово.
Півроку було витрачено на те, щоб отримати довідку про відсутність заборгованості в рф. У січні 2022 нарешті вона була на руках! На подачу документів для відмови від російського громадянства Альона записалася в росконсульство на 25 лютого 2022. Далі – як у решти ТПГУшників. Повномасштабне вторгнення, неможливість виходу…