Вагітна дружина військового, який служить на передовій, не може отримати законний паспорт України…
Галина народилася у 1985 році в Україні в українській сім’ї. Буквально за кілька років до розвалу радянського союзу молода родина переїхала в росію. Там вони прожили недовго, потім батьки розлучилися, і мама на початку дев’яностих повернулася з дітьми в Україну.
Коли Галині виповнилося 16 і прийшов час отримувати паспорт, з’ясувалося, що в дівчини немає українського громадянства, бо на момент розпаду СРСР люди автоматично набували громадянство країни, в якій знаходилися. Галя була змушена отримати свій перший паспорт як громадянка росії. А потім її мама почала процес набуття українського громадянства разом з донькою.
Поки тривала ця складна процедура, Галя познайомилася в Україні з росіянином. Коли молоді люди вирішили бути разом, стало зрозуміло, що жити вони будуть в росії. Але там Галину не брали на роботу, бо вона не мала внутрішнього російського паспорта, отримувати його не хотіла. Потім жінка завагітніла. На восьмому місяці потрапила до лікарні, але медичне обслуговування та відношення до неї персонала через відсутність паспорта рф було таке собі… Без документів Галю відмовлялися нормально лікувати. Так і сказали: “Хочеш спокійно народити тут дитину – повинна мати внутрішній паспорт та медичне страхування”. Під час лікування, між крапельницями та процедурами, Галина бігала до паспортного столу, щоб отримати документ, бо сказали, що без нього, якщо вона народить, її-то в Україну випустять, а дитину – ні, бо не зможуть оформити відповідні документи на малюка.
Сімейне життя не склалося, і коли дитині було 8 місяців, Галя повернулася на батьківщину. Там оформила посвідку на тимчасове проживання, а потім – на постійне. Зустріла другого чоловіка, в 2012 році народилася ще одна дитина. З маленькими дітьми було проблематично займатися громадянством, їздити у всі ці інстанції, та й фінансово важко. На посвідку на проживання дивилися вже з підозрою, на роботу брали неохоче. Галя остаточно зрозуміла, що буде жити в Україні, і почала збирати документи на громадянство. Наприкінці вересня їй видали ТПГУ. Потрібно було виходити з російського громадянства і робити паспорт.
Але в цей момент у Галі серйозно захворіла дитина. Усі заощадження, сили, нерви, зусилля пішли на лікування. Коли жінка оговталась від цього випробування, вона поїхала в росконсульство. Отримала там список документів на подачу, і в цьому списку один з необхідних документів – закордонний російський паспорт, якого на той момент у Галі не було. Вона хотіла подати документи на паспорт, але в консульстві побачили, що у внутрішньому паспорті вписаний старший син жінки. Знов почалася бюрократична волокита. Запит, чи є син громадянином рф… Довге очікування…
Син Галі отримав український паспорт за декларацією, бо був на той момент неповнолітнім. А Галя дочекалася закордонного паспорту рф у вересні 2021 року і поїхала в рф, щоб знятися там з реєстрації та отримати довідку про відсутність заборгованості. Для цього прийшлося робити в рф ідентифікаційний код… Нарешті документи були зібрані, і тепер потрібно було прийти в росконсульство. На той час вільних вікон для запису не було, прийшлося знову чекати. Коли нарешті жінка записалася до них, то вони відмовили в прийнятті документів, бо їм не сподобалась довідка про відсутність боргів.Також відмовили в прийнятті заяви в електронному вигляді, вимагали роздруківку, хоча на сайті вказано, що достатньо заповнити заяву на сайті, що Галя і зробила. Написати заяву від руки теж не дозволили. Жінку відправили додому, порекомендували замовити в рф довідку про відсутність боргів та приходити наступного разу з нею та роздруківкою заявою. Довідка мала прийти в кінці лютого – на початку березня. Знов очікування…
23 лютого 2022 року чоловіка Галі мобілізували, а 24-го почалось повномасштабне вторгнення. Звичайно, жінці було вже не до громадянства, бо чоловік воює з перших днів вторгнення. Оскільки Галя швачка за професією, вона з допомогою волонтерів почала шити для шпиталів. Закупили тканину, шили постільну білизну для шпиталя. Потім вирішили перешивати звичайні футболки на адаптивні, для поранених. Галя взялася і за це, її захопило бажання допомагати в цій війні, хоча почувалася виснаженою та втомленою. Списувала це на стрес та випробування. Але згодом дізналася, що вагітна. У реєстрації шлюбу їм з чоловіком було відмовлено. На момент вторгнення вони жили разом 4 місяці, а в липні 2022, побачивши, що державні органи шлюб не реєструють, обвінчалися в церкві.
Процес з громадянством не можна було зупиняти, і Галя пішла до суду, щоб відстояти своє право на паспорт. Але суд вона програла в обох інстанціях. У рішенні сказано, що Галя не зробила все можливе від неї для позбавлення російського громадянства. При цьому увага акцентована на тому, що в 2021 році в Галі з’явився новий російський закордонний паспорт, який вона оформила суто для відмови від російського громадянства, бо паспорт для цього має бути діючим. Чомусь суд вважає, що вона його зробила не для відмови від громадянства, а для користування ним. Це виглядає абсурдно, враховуючи, який шлях ця жінка пройшла для отримання паспорта України… Маючи чоловіка в ЗСУ, дітей українців, розірвавши всі зв’язки з росією…
