Шановні депутати, пані та панове!
Ми – спільнота громадян України, які набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» в період з 24 лютого 2020 року й маємо зобов’язання виходу з попереднього, російського або білоруського громадянства.
Звертаємося до Вас щодо поданого вам на розгляд «Проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», зареєстрованого за № 9585 від 07.08.2023 року, бо пункт 5 Прикінцевих положень проєкту стосується нас безпосередньо.
Ми просимо рекомендувати доопрацювати законопроєкт, оскільки зазначена вище стаття 5 прикінцевих положень Закону фактично позбавляє нас можливості вийти з нашого попереднього громадянства, не очікуючи закінчення війни, в односторонньому порядку через подання декларації про відмову від громадянства.
Наразі Закон “Про громадянство України” містить право на декларативний вихід, застосування якого можливе при наявності незалежних від людини обставин, які роблять неможливим отримання документа про вихід.
Неможливість надати документ про вихід з попереднього російського чи білоруського громадянства в умовах відсутності дипломатичних відносин з країною-терористом та її союзником, безумовно, є такими незалежними обставинами. Це підтверджують численні рішення судів першої та другої інстанцій, до яких довелося звертатися членам нашої спільноти через бездіяльність ДМС, а саме – їхню відмову приймати декларації та примушення нас звертатися під час війни до органів держави-терориста для отримання від них дозволів на вихід із попереднього громадянства!
Ми додаємо в додатку до цього звернення перелік рішень та аргументи суддів, що підтверджують наявність проблеми, яка зачіпає велику кількість людей.
На жаль, добитись реалізації декларативного виходу в позасудовому порядку неможливо – ДМС продовжує наполягати на тому. що Закон не дозволяє декларативний вихід для таких, як ми.
Члени нашої спільноти чекали на законопроект, який на законодавчому рівні однозначно звільнить нас від необхідності відстоювати наші права в суді та однозначно дозволяє громадянам України декларативну форму виходу з громадянства країни-агресора та її союзника, як єдино допустиму норму в умовах воєнного стану.
Саме це було запропоновано в Петиції до Президента № 22/191304-еп від 28 квітня 2023 року. (https://petition.president.gov.ua/petition/191304), ініційованій правозахисником Олексієм Скорбачем і нашою спільнотою, підтриманої 25 885 підписами небайдужих українців та Президентом України.
Ми мали надію, що результатом розгляду петиції стане, власне, вирішення наших проблем, і ми зможемо нарешті позбутися старих ненависних паспортів та розірвати свої відносини з країною-агресором в односторонньому порядку, так само як їх розірвала й Україна! Але результатом розгляду петиції стало внесення до Верховної Ради законопроєкту № 9585, який просто подовжує термін нашого зобов’язання подання документа про вихід із громадянства і дає можливість подати цей документ не протягом 2 років з моменту набуття громадянства (як це є зараз), а протягом 12 місяців з моменту припинення чи скасування воєнного стану.
Ця пропозиція для нас є абсолютно нездійсненною, і ми просимо вас звернути увагу на такі наші доводи.
Небезпека для нас! Небезпека для України!
Що для нас означає заборона подати декларацію про вихід з російського чи білоруського громадянства замість документа про вихід з іноземного громадянства?
Фактично це змушує нас залишатися громадянами росії чи білорусі, як мінімум, на весь час війни та ще на рік після Перемоги!
Залишатись громадянами країни-ворога означає мати обовʼязки громадянина ворога, мати обовʼязки дотримуватись законодавства ворога, сплачувати податки ворогу, звітувати ворогу.
Вдумайтесь: Україна змушує українців, які живуть зараз на території України, підкорюватись вимогам свого найзапеклішого ворога!
Щоб виконати наше зобов’язання так, як пропонує законопроект 9585, нам доведеться просити у держави-терориста (рф) довідки, контактувати з посольствами країни-агресора за кордоном, сплачувати збір за консульські дії (оформлення документів, засвідчення перекладів документів та інше) до бюджету рф, з якого фінансується війна!
Якщо ми не виконуємо вимоги держави-агресора, або порушимо її закони, або відмовимось платити в бюджет ворога, то ми не отримуємо дозволу на вихід з громадянства!
А відсутність дозволу на вихід з громадянства держави-агресора потягне за собою невиконання нашого зобов’язання і скасування громадянства
України!
Усі ми свідомо пов’язали своє майбутнє з Україною. Серед нас є волонтери, люди, які працюють в інформаційному просторі на користь України. Усі ми є платниками податків в України, а також здійснюємо донати на ЗСУ. Це означає, що наша діяльність підпадає під статтю 275 кримінального кодексу рф “Державна зрада”.
Відкрита кримінальна справа можуть стати причинами відмові у виході з громадянства рф.
Несплачений податок чи збір можуть стати причинами відмові у виході з громадянства рф.
Ми не знаємо, кому спало на думку залишати нас і наше українське громадянство в заручниках у країни-терориста!
Але це небезпечно для нас!
I це небезпечно для самої України!
Це широке поле для провокацій країни-агресора!
Наше зобов’язання і ТПГУ
Тимчасово посвідчення громадянина України (ТПГУ) – документ, що підтверджує нашу належність до громадянства України.
Доти, поки діє термін нашого зобов’язання щодо виходу з попереднього громадянства, у нас немає звичайного загальногромадянського паспорта, а тільки посвідчення особи.
Цей тимчасовий документ вже сам по собі обмежує нас в багатьох правах громадян, порушуючи 24-ту статтю Конституції України.
Наприклад, цей документ не є підставою для отримання Id-картки або закордонного паспорта.
У ньому немає латинської транслітерації імені та прізвища, а значить, з ним неможливо вести жодну зовнішньоекономічну діяльність або підтвердити, що власнику саме цього ТПГУ належить відповідна банківська картка.
Власники ТПГУ позбавлені можливості бути призваними на військову службу або піти добровольцем у ЗСУ чи прирівняні до них підрозділи.
Весь період життя з ТПГУ ми живемо як неповноцінні громадяни! При будь-яких перевірках кожен, кому потрапляє в руки ця блакитна картонка, недовірливо ставиться до неї та вимагає “справжній документ”, інакше кажучи – російський чи білоруський паспорт.
Практично всі, хто бачить наш документ і читає на його обкладинці слово “тимчасовий”, вважають тимчасовим не саме посвідчення, а наше українське громадянство!
Коли ж спливає строк дії ТПГУ, люди опиняються у безвихідній ситуації.
Ми не можемо:
- влаштуватись на роботу, отримувати заробітну плату і, відповідно, чесно сплачувати податки;
- піти на військову службу як громадяни України;
- виїхати за кордон, рятуючи своїх дітей від ворожих ракет. Точніше, виїхати можемо, але потім не зможемо повернутись в Україну;
- укладати шлюб;
- розлучатись;
- започаткувати свій бізнес – ані відкрити підприємство, ані зареєструвати ФОП;
- відкрити рахунок в банку;
- розпоряджатись своїми грошима на власних банківських рахунках, бо наші рахунки блокують. Відповідно, якщо на момент закінчення терміну чинності ТПГУ людина працює, то як тільки термін сплив, людина не може отримати заробітну плату.
- отримати водійське посвідчення;
- змінити адресу зареєстрованого місця проживання;
- користуватись послугами в “Дії”;
- звернутись за будь-якими послугами до ЦНАП;
- реалізувати своє право на освіту – можливість вступити до ВНЗ без документів для нас недоступна;
- отримати спадщину;
- оформити будь-який документ у нотаріуса;
- взяти кредит в банку;
- стати донором крові для наших захисників чи навіть членів наших родин;
- укласти декларацію з лікарем тощо…
Термін виконання зобов’язання й термін дії ТПГУ
Ми вже зазначили, що половина нашої спільноти вже давно живе з протермінованим документом, оскільки чинне законодавство позначає термін дії ТПГУ двома роками з моменту отримання громадянства.
ДМС знає про це, але нічого не робить, щоб якось вирішити цю ситуацію.
Як ми бачимо, запропонований законопроект також нічого не змінює – він не пропонує ані продовження терміну дії ТПГУ, ані видачу паспорта громадянина України замість ТПГУ. Ми залишимось з правом вийти з ненависного громадянства пізніше, але і з простроченим посвідченням, і без чинного документа про громадянство України, і з обмеженими правами громадянина України.
Так можна прожити 1,5-2 роки. Але неможливо жити невизначено довгий час “до кінця дії воєнного стану + 12 місяців”.
Тим більше – під час війни!
Скільки ще часу ми будемо для України “тимчасовими громадянами”?
Хіба закінчення воєнного стану гарантує, що в Україні відновить роботу консульство російської федерації, де ми зможемо отримати документ про вихід із її громадянства?
Хіба це чітко означає, що Україна відновить дипломатичні відносини з країною-агресором, а пошта України – поштове сполучення?
Після агресії, яку здійснила рф у 2008 році проти Грузії, дипломатичні відносини між цими країнами були розірвані та залишаються не відновленими вже впродовж 15 років. Абсолютно невідомо, через скільки десятиліть на території України можуть з’явитися дипломатичні установи рф.
Законопроект знімає з нас ризик позбавлення нас так важко набутого українського громадянства, але примушує жити без документів в такому невизначеному стані із суттєвим обмеженням реалізації наших прав – невідому кількість років.
Нас прирікають на життя без документів і при цьому підкорюватись ворогові!
Чиї інтереси захищає запропонована норма?
18 березня 2023 року на росії був прийнятий федеральний закон № 62-ФЗ “Про особливості правового становища громадян російської федерації, які мають громадянство України”, згідно з яким громадянин росії, що має український паспорт, зможе подати заяву на анулювання українського громадянства до російських органів внутрішніх справ прямо на російському порталі “госуслуги”. З моменту подання такої заяви громадянин не вважатиметься таким, що має українське громадянство.
Таку саму заяву про небажання перебувати в громадянстві України щодо дітей, які не досягли віку чотирнадцяти років, може бути подано й одним із батьків, єдиним батьком або усиновлювачем дитини.
Країну-агресора та терориста не цікавить дозвіл державних органів України на вихід її громадян з українського громадянства!
Дзеркальною відповіддю на зміни у законодавстві рф уже давно мав би бути декларативний вихід із громадянства країни-агресора для громадян України.
Але державні органи України зобов’язують нас, своїх громадян, просити дозволу на вихід у агресора. Просити довідки в агресора.
Фінансувати агресора!
Чиї інтереси захищає запропонована законопроєктом 9585 норма заборонити декларативний вихід із російського та білоруського громадянства всім, крім військових та їхніх родин?
Інтереси України чи її ворога?
Кому вигідно, щоб протягом воєнного стану ми, живучи в Україні, залишалися громадянами країни ворога?
Що ми пропонуємо і що дійсно вирішить проблему
Для запобігання контактів громадян України з державними органами країни-агресора, а також сплати зборів до бюджету країни-агресора в період воєнного стану, викласти п.5 прикінцевих положень законопроєкту № 9585 в такій редакції:
“Громадяни Російської Федерації та громадяни Республіки Білорусь, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України» і подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, якщо строк виконання цього зобов’язання припадає на період дії воєнного стану, мають право подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення іноземного громадянства (підданства).”
Висновок
Шановні пані та панове, наш шлях до українського громадянства почався задовго до початку повномасштабного вторгнення.
Прийняття громадянства було повністю усвідомленим рішенням для кожного з нас, як і бажання вийти з попереднього громадянства.
Наше життя назавжди пов’язано з Україною. Ми тут живемо, тут живуть наші батьки, дружини, чоловіки і діти. Ми працюємо і маємо бізнеси в Україні. Разом з усіма українцями та країною проходимо важкий воєнний час.
Ми повністю інтегровані в українське суспільство, пройшли всі необхідні перевірки, знаємо мову, Конституцію, традиції та історію України.
Доти, поки в Україні працювали консульства росії, ми збирали довідки для виходу, багато хто з нас встиг подати заяви на вихід, але не встиг отримати рішення країни-агресора.
Ми маємо повне право на те, щоб нарешті позбутися російського паспорта – підписати декларацію про відмову від колишнього громадянства!
Ми закликаємо тих посадовців, які можуть вплинути на рух законопроєкту, звернути увагу на реальну проблему, яка не буде вирішена, а тільки посилить проблему, якщо законопроєкт буде прийнятий в такому формулюванні.
Ця проблема стосується кількох тисяч українців і десятків тисяч членів їхніх родин.
Ця проблема несе небезпеку нам і всій Україні.
Просимо Вас рекомендувати доопрацювання законопроєкту!
Ми – українці і маємо надію бути почутими.
Більше інформації про учасників нашої спільноти, проблему та посилання на публікації у ЗМІ можна знайти на нашому сайті – https://tpgu.com.ua/
Представники нашої спільноти, наші адвокати готові зустрітися з вами для обговорення цієї проблеми. Для організації такої зустрічі просимо зв’язатися з нами електронною поштою community@tpgu.com.ua
Слава Україні!
Додаток 1 – Судові процеси та усталена судова практика.
Додаток 1. Судові процеси та усталена судова практика.
Понад 40 судових справ наразі розглядають у різних регіонах у судах першої або апеляційної інстанцій проти державної міграційної служби у зв’язку з її бездіяльністю та відмовою приймати декларації про відмову від російського або білоруського громадянства, незважаючи на умови воєнного стану.
Понад 20 судових справ уже виграно громадянами України в першій інстанції.
5 судових справ виграно в апеляційних інстанціях.
На даний момент можна стверджувати, що існує усталена судова практика, відповідно до якої припинення роботи дипломатичних установ рф в Україні і неможливість внаслідок цього подати заяву на припинення громадянства рф або отримати документ за результатом розгляду такої заяви, визнається незалежної від особи причиною неможливості подати документ про припинення іноземного громадянства, що надає право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення такого громадянства.
Такого висновку, зокрема, дійшли:
– Івано-Франківський окружний адміністративний суд при розгляді справи № 300/3429/22
– Харківський окружний адміністративний суд при розгляді справ 520/10959/22 та 520/5583/23, 520/5583/23
– Хмельницький окружний адміністративний суд при розгляді справи № 560/1346/23
– Київський окружний адміністративний суд в рішеннях по справах № 320/4503/22 та 320/9644/23
– Львівський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд в рішеннях по справі № 380/13527/22
– Другий апеляційний адміністративний суд по справі № 520/7765/22
– Третій апеляційні адміністративний суд по справи № 160/19738/22.
Крім того, нам відомо про чисельні судові справи, які наразі знаходяться на розгляді в суді: справи № 580/55/17/23, 320/27403/23, 520/24405/23, 380/17171/23, 440/9712/23, 320/28086/23, 320/22656/23, 160/15855/23, 160/15863/23, 520/13997/23, 320/21419/23, 460/17266/23, 320/27432/23, 320/24548/23, 580/6245/23, 320/20010/23, 320/23990/23, 320/20022/23, 320/21421/23, 120/4087/23, 320/20757/23, 340/4250/23, 160/14073/23, 320/9644/23, 520/5583/23, 320/29437/23, 320/27077/23 та інші.
Наводимо нижче витяг із рішення Третього апеляційного адміністративного суду № 112838854 по справи № 160/19738/22 як приклад аргументації суддів.
“Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Статтею 1 цього ж Закону визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства – документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) – невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відповідач наполягає, що даний перелік «незалежних від особи причин» є вичерпним, а тому правові підстави для прийняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні.
Апелянт зазначає, що неподання позивачем до міграційної служби документів, які засвідчують факт звернення до компетентного органу російської федерації з клопотанням про припинення громадянства цієї держави, унеможливлює подання декларації про відмову від іноземного громадянства до міграційної служби України.
Разом з суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача необґрунтованими та нерозсудливими, адже є загальновідомим фактом повномасштабне воєнне вторгнення російської федерацію на територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
На сьогодні дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.
У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил РФ в Україну 24 лютого 2022 року були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією.
Це означає, що посольства та консульства РФ в Україні припинили свою діяльність.
Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), адже як в законодавстві України, так і в законодавстві РФ відсутнє правове регулювання процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між відповідними державами.З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.”