Ще нещодавно ми, громадяни України — власники тимчасового посвідчення громадянина України (ТПГУ), раділи набранню більше 25 тисяч голосів петицією №22/191304-еп «Про внесення Президентом України законопроекту, яким дозволити декларативний вихід із громадянства російської федерації при набутті громадянства України».
Раділи, бо мали сподівання, що Президент почує про наші проблеми, і результатом розгляду петиції стане, власне, вирішення цих проблем.
Але сталось інакше.
Результатом розгляду петиції стало внесення до Верховної Ради законопроекту № 9585.
Давайте поговоримо про те, який ефект матиме законопроект у випадку його прийняття і чи дійсно від буде направлений на подолання того хаосу, наявність якого підтвердило, як мінімум, 25 тисяч українців.
До речі, члени нашої спільноти мають відповіді з ДМС про підготовку відповідного законопроекту — і відповіді ці датовані задовго до реєстрації петиції.
Що пропонує законопроект?
Говорячи простою мовою, для тих власників ТПГУ, у яких строк спливу чинності посвідчення припав на період дії воєнного стану, і які мають нещастя мати громадянство рф чи белорусії, пропонують дати можливість подати документ не протягом 2 років з моменту набуття громадянства (як це є зараз), а протягом 12 місяців з моменту припинення чи скасування воєнного стану.
Кабміну, як ініціатору законопроеткту, здається, що єдина наша проблема — неможливість отримати документ про припинення російського чи білоруського громадянства і, відповідно, загроза анулювання щодо нас українського громадянства.
Судячи з того, як жваво інші державні органи схвалюють законопроект, вони теж так вважають.
Дуже шкода, що вони не здогадались спитати про те, в чому полягає проблема, у головних заручників ситуації — у нас.
А ми розкажемо.
Перші два роки з моменту отримання ТПГУ ми живемо як неповноцінні громадяни. Ледь не кожен, кому потрапляє в руки ця блактина картонка, кривить носа та вимагає “справжній документ”, інакше кажучи — російський чи білоруський паспорт. Реакцію на ці справжні документи ми навіть описувати не будемо.
Але “найцікавіше” починається тоді, коли спливає строк дії ТПГУ.
Навіть якщо законопроект буде прийнятий, ми залишимось з правом вийти з ненависного громадянства пізніше, але і з простроченим посвідченням і, відповідно, без чинного документа про громадянство України.
Що таке життя з простроченим ТПГУ?
- Ми не можемо влаштуватись на роботу, отримувати заробітну плату і, відповідно, чесно сплачувати податки;
- Ми не можемо піти на військову службу як громадяни України;
- Ми не можемо виїхати за кордон, рятуючи своїх дітей від ворожих ракет. Точніше, виїхати можемо, але потім не зможемо повернутись в Україну;
- Ми не можемо укладати шлюб;
- Ми не можемо розлучатись;
- Ми не можемо започаткувати свій бізнес – ані відкрити підприємство, ані зареєструвати ФОП;
- Ми не можемо відкрити рахунок в банку;
- Ми не можемо розпоряджатись своїми грошима на власних баківських рахунках, бо рахунки наші блокують банки. Відповідно, ми працюємо, але не можемо отримувати свою законну заробітну плату;
- Ми не можемо отримати водійське посвідчення;
- Ми не можемо змінити адресу зареєстрованого місця проживання;
- Ми не можемо користуватись послугами в “Дії”;
- Ми не можемо звернутись за будь-якими послугами до ЦНАП;
- Ми не можемо реалізувати своє право на освіту — можливість вступити до вишу без документів для на недоступна;
- Ми не можемо прийняти спадщину після наших померлих родичів;
- Ми не можемо оформити будь-який документ у нотаріуса, навіть найпростішу довіреність;
- Ми не можемо взяти кредит в банку;
- Ми не можемо стати донором крові для наших Захисників чи навіть членів наших родин;
- Ми не можемо укласти декларацію з лікарем;
- Ми можемо… тільки продовжувати цей перелік до нескінченності.
Чи пропонує законопроект подовжити строк чинності ТПГУ для таких, як ми? Чи вирішує законопроект всі ці наші “не можемо”? Ні.
І якщо власні болі кожного з нас можуть здаватись неважливими посадовцям, то ось вам інформація, яка має шокувати кожного українця: забороняючи нам подати декларацію про вихід з російського чи білоруського громадянства замість документа про вихід з іноземного громадянства, нас примушують залишатись громадянами росії чи білорусії.
Залишатись громадянами росії чи білорусії — що це означає?
Бути громадянином ворога — це мати обовʼязки громадянина ворога, мати обовʼязки дотримуватись законодавства ворога, сплачувати податки ворогу, звітувати ворогу. Вдумайтесь: Україна змушує українців підкорюватись вимогам свого найзапеклішого ворога.
Чи говорили ми про це в нашій петиції?
Так.
Чи вирішені ці проблеми законопроектом, який демонструють нам як наш порятунок?
Ні.
Ми закликаємо тих посадовців, які ще можуть вплинути на рух законопроекту, звернути увагу на реальну проблему – реальну проблему, яка не буде вирішена, якщо законопроект буде прийнятий в такій формі, а тільки усугубить проблему.
Почуйте нас. Зупиніть це. Рекомендуйте доопрацювання законопроекту.
Ми — українці. І ми маємо надію бути почутими.